День пам’яті жертв голодомору 1932-33 рр.
У суботу, 27 листопада, в Україні відзначається День пам’яті жертв голодомору 1932-33 рр.
День пам’яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада на підставі президентських указів 1998 та 2007 років. У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом СРСР. Терор голодом, що діяв в Україні протягом 22 місяців, – це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виконувалася починаючи з 1928 року. Ця карально-репресивна акція була спрямована на упокорення українського селянства, знищення самостійних селянських господарств – соціально-економічних підвалин української нації.
У пікові місяці Голодомору щохвилини від штучного голоду вмирало 26 людей. Зникали не лише сім’ї, а й цілі села. Упродовж десятиліть Голодомор в радянській Україні замовчувався. Дослідження з цієї трагедії розпочалися лише наприкінці 80-х років минулого століття.
Нині в Україні Голодомор 1932-1933 років розцінюється як акт геноциду українського народу, здійснений урядом СРСР шляхом організації штучного масового голоду, який призвів до багатомільйонних людських жертв у сільській місцевості на території Української РСР. У листопаді 2006 року Верховна Рада визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу.
Заходи до Дня пам’яті жертв голодоморів пройдуть по всій Україні та у багатьох країнах світу. На території України буде приспущено Державний прапор та обмежено проведення заходів розважального характеру.
Які ж основні причини та наслідки Голодомору?
Причини:
1) Непосильні для селян хлібозаготівлі, конфіскація владою продовольчих запасів, надмірний хлібний експорт (з метою реалізації головного завдання перших п’ятирічок, визначеного XIV з’їздом ВКП(б) в 1925 році.)-проведення індустріалізації – процесу створення великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості).
2) Колективізація. Небажання селян працювати в колективному громадському господарстві – колгоспах. Насильницьке створення їх, «розкуркулення» заможних селян, масові репресії влади проти них; конфіскація їх майна, висилка на Північ і до Сибіру. Усього в Україні за роки суцільної колективізації було «розкуркулено» 200 тис. селянських господарств (1 млн. 400 тис. чол.)
3) Економічні прорахунки, спроби здійснювати соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами, відхід від політики «НЕП» – нової економічної політики 1921 – 1929 рр. и повернення до політики «Воєнного комунізму» – держконтроль над виробництвом и розподілом продукції, повна державна власність.
Наслідки голодомору:
- Завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення села, формування нової системи господарювання, що заснована на жорсткій трудовій дисципліні, примусовій праці, прикріплення до колгоспу, натуральній оплаті праці, ліквідація індивідуального селянського господарства (присадибне господарство зберігалося). У 1937 році колгоспи об’єднували 96,1% посівних площ.
- Масові жертви – від 3,5 млн. до 10 млн. чоловік.
- Придушення опору селян.
- Переселення селян з Росії в Україну (Південно-Східні області).
- Голодомор став приводом до розгортання боротьби з українським буржуазним націоналізмом.
О 16:00 в кожній домівці й установі українці запалять свічки пам’яті та приєднаються до загальнонаціональної хвилини мовчання.
Голодомор 1932–33 років, який забрав життя понад 7 млн. людей — це страшна частина родинної історії майже кожного сучасного українця.