День героїв України
День героїв України відзначається щорічно 23 травня. У цю дату Україна вшановує пам’ять усіх героїв, які боролися за суверенітет і незалежність нашої країни, а прямо зараз борються проти російської армії за нашу свободу. Це горде і водночас сумне свято, адже багато героїв України розплатилися життям заради своєї країни.
Лист сина
(Історія заснована на реальних подіях: житомирянин загинув у День свого народження на Донеччині)
…Своє життя поклали на ваги,
І не вагались жодної хвилини.
Злякалися, спинились вороги.
І ми сьогодні маєм – Україну!
Здраствуй, матусю. Сьогодні мій День народження, а ти не змогла мене привітати, бо заборонено користуватись телефонами. Але я впевнений, що твоя любов не потребує мобільного зв’язку. Відчуваю її тут, у Пісках на Донеччині.
Знаю, що знову будеш переглядати мої дитячі фото і плакати. Мамо, не плач. Я повинен бути тут: боронити тебе, кохану, Україну. Ти знаєш, вони називають нас «кіборгами», бо ми – незламні. Так, незламні, але я так сумую за тобою і татом. Не хотіли відпускати: плакали, просили, сварили, говорили, що я ваш єдиний син, помічник, ваш захисник … І замовкали, бо розуміли, що не міг інакше. Мамо, не плач.
Пам’ятаєш, яким я був непосидючим бешкетником у дитинстві? Ось і зараз не можу спокійно сидіти у підвалі. Хочу визирнути, вдихнути свіжого повітря, але не можна – безперервний мінометний вогонь. Ти запитаєш: «Страшно, синку?». Страшно. Мені ж сьогодні лише двадцять чотири! Усе життя попереду, кохана чекає, хочеться подарувати тобі онуків і щоб не плакала. Мамо, не плач.
Ти знаєш, що найстрашніше і спопеляє душу? Це чути, як смертельно поранені мужні воїни-добровольці пошепки кричать: «Мамочко, порятуй, допоможи…» Але я так не буду, бо я – «кіборг».
Ну добре, мамо. Цілуй тата. І не плач. Зідзвонимось, коли дозволять. Піду все ж таки визирну. Люблю вас.
Р.S. : «Мамочко, порятуй, допоможи…»
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну –
Вона, як і ти, була в мене одна!